Міністерство освіти та науки України Національний Університет “ Львівська Політехніка “ Практична робота з дисципліни Охорона праці в галузі на тему “ РОЗРАХУНОК ОСВІТЛЕННЯ ТОЧКОВИМ МЕТОДОМ В ПРИМІЩЕННЯХ З КОМП’ЮТЕРНОЮ ТЕХНІКОЮ ”  Теоретичні відомості Загальне рівномірне освітлення при відсутності суттєвих затінень може розраховуватися будь-яким методом. Найчастіше використовується метод коефіцієнта використання, але в найбільш відповідальних випадках при світильниках прямого світла надають перевагу точковому методу. Випромінювачі, довжина яких перевищує половину розрахункової висоти h, розглядаються як лінії, що світяться. Характеристиками ліній, що світяться є поздовжня і поперечна криві сили світла елементів, які утворюють лінію, і лінійна щільність світлового потоку ламп F'. Поперечна крива задається даними з каталогів. Поздовжня крива часто характеризується параметром т. (Крива сили світла описується таким рівнянням:
). Для світильників з розсіювачами приблизно можна вважати т дорівнює 1,25, а для світильників з екрануючими гратками, що створюють в поздовжній площині захисні кути 15-30-45°, - т дорівнює 1.5-2.0-3.0 відповідно. Щільність потоку визначається діленням сумарного потоку ламп в лінії F на її довжину L, причому лінії з рівномірно розподіленими по їх довжині розривами ( розглядаються при розрахунку як безперервні, якщо ( < 0,5 h, і під L розуміємо габаритну довжину лінії. Для довгих ліній з такими ж розривами можна вважати
(5) де F - потік ламп в суцільному елементі, довжиною l. При ( > 0,5h для кожної суцільної ділянки лінії окремо визначається F' і освітленість, що створюється цією ділянкою. Розрахункові графіки і таблиці дозволяють визначити відносну освітленість ( (тобто освітленість при F'= 1000 лм/м і h= 1м), причому безпосередньо визначається освітленість точок, які лежать навпроти кінця лінії. Освітленість інших точок визначається шляхом поділу ліній на частини або доповнення їх уявними відрізками, освітленість від яких потім віднімається (рис.1).
Рис. 1. Освітленість точок, що не лежать навпроти кінця лінії При загальному рівномірному освітленні контрольні точки, як правило, вибираються посередині між рядами світильників. При великій довжині рядів (починаючи приблизно від 2h) досить помітно позначається зменшення освітленості біля їх кінців (вдвічі в порівнянні з освітленістю центральних ділянок при рядах необмеженої довжини). Для компенсації цього досить продовжити лінію на 0,5 h за межі поверхні, що освітлюється або на такій же довжині біля меж цієї поверхні здійснити подвоєнне значення F', або доповнити подовжні ряди світильників поперечними, що їх замикають. Вибравши один з наведених заходів контрольна точка може вибиратися навпроти середини рядів. Для визначення ( найбільш зручні графіки лінійних ізолюкс. При користуванні ними за планом вимірюються розміри р і L (рис.2),
Рис. 2. Розміри, що визначають положення лінії по відношенню до контрольної точки далі знаходяться відношення р' = р:h і L' = L:h і для точки на графіку з координатами р' і L' визначається (. Лінії, для яких L' > 4, при розрахунках практично можуть розглядатися як нескінченно довгі. Лінійна щільність потоку F' визначається за формулою:
(6) Підсумовуючи значення ( від найближчих ділянок, що створюють освітленість у розрахунковій точці визначають ((. Коефіцієнт (, враховує дію віддалених світильників, відбиття поверхонь приміщення та характер світлорозподілу. Значення ( приймається в межах 1,1-1,2. Коефіцієнт запасу к=1,5. Для компонування лінії знаходиться загальний необхідний світловий потік ламп в лінії F=F'L. Число світильників в лінії при вибраному типі світильника і світловому потоці вибраного типу ламп в кожному світильнику
визначається:
. Сумарна довжина світильників співставляється з довжиною приміщення. Формула (6) може бути використана також для визначення Е при заданому F'. При відсутності для даного світильника лінійних ізолюкс (але при відомому, звичайно, світлорозподілі світильника) мо...